Уже два роки теплиця, яку 37-річна Катерина Саласіна зі Снігурівки отримала від БО «Щедрик» та Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП ООН), служить їй джерелом доходу – і не лише. Для Катерини це справа не так заради заробітку, як заради душі.
А починалося все непросто. Коли Снігурівка була в окупації, Катерина була змушена виїхати й певний час жила у квартирі. Проте квартира так і не стала домом: без землі під ногами Катерина почувалася, наче в «клітці». Чоловік повернувся одразу після звільнення громади, вона – незадовго до Нового року. І щойно повернулася, одразу взялася відновлювати свою ділянку. Згодом дізналася про програму БО «Щедрик» та ВПП ООН і отримала теплицю.
Сьогодні Катерина вражає своєю різнобічністю. У теплиці зимують квіти – навесні вона розмножує їх і висаджує по всьому городу, а лишню розсаду та зрізані квіти продає. Влітку тут ростуть помідори й огірки. З власного врожаю вона робить пастилу, бере замовлення на консервацію – і постійно пробує щось нове. Серед її культур уже не лише звичні овочі та фрукти, а й мигдаль, інжир, виноград, ягоди та різні види квітів.
Не менш активно Катерина шукає й канали збуту: здає продукцію в магазини, продає сусідам, бере замовлення. І все це – поєднуючи з вихованням двох дітей.
Спека останніх років додає клопоту – овочам у таку погоду важко. Але саме теплиця рятує ситуацію: рослини закриті від палючого сонця й витримують значно краще.
«Овочі не згорають. Вони закриваються від сонячних промінів, і воно витримує все. Якщо більше ставити вентиляції, то ще краще», – зазначає Катерина.
Безпекова ситуація в Снігурівці зараз непроста, і продажі просіли. Але Катерина не з тих, хто зупиняється: вона вже планує вирощувати й продавати ягоди у своїй громаді.
Бо для неї земля – це не про врожай. Це про життя, яке вона будує наперекір усьому.