Тернові Поди — невелике селище на Миколаївщині, де сьогодні життя теплиться лише у чотирьох будинках. Решта села — це понівечені стіни та мінні поля.
Фахівці БО «Щедрик» та ZOA завітала до родини Віктора та його дружини, аби почути історію людей, які попри поранення, окупацію та втрату господарства, повернулися додому «ставити село на ноги».
Віктор — затятий пасічник. Навіть під час запеклих боїв він не міг залишити своїх бджіл. Один із прильотів стався прямо на пасіці.
«Я якраз був біля крайнього вулика, працював. Снаряд розірвався не далеко від мене. Потрясло сильно… У Франківську потім оперували око, спина була вся посічена. Втрата зору пішла», — згадує Віктор.
Після евакуації та лікування чоловік не зміг залишатися в тилу. Каже: «Свою землю шкода лишити. Хочу тут працювати й розвиватися».
«Байрактар» і «Байрактарша»
«Байрактар» і «Байрактарша»
До великої війни родина мала 8 корів. Коли почалося вторгнення, худоба телилася під обстрілами. Двох телят назвали символічно — Байрактар та Байрактарша.
Дружина Віктора з болем згадує момент евакуації. Вона не хотіла їхати, «вила, як вовк», бо не могла покинути господарство. Коли ж родина нарешті повернулася додому, їх зустріла лише одна корова, яка дивом вижила. Вона була налякана настільки, що при будь-якому гуркоті затихала й бігла в сарай.
Сьогодні родина знову «обростає» господарством. Після повернення жінка пробувала тримати кіз, але каже — душа лежить до великої праці.
«Взяла дві корови, і пішло-поїхало. Зараз уже тринадцять голів разом із молодняком. Зупинитися не можу!» — сміється вона.
Щоп’ятниці подружжя їздить на миколаївський ринок «Колос», аби продати домашній сир та молоко. Це їхня праця, їхнє життя і їхній внесок у відновлення рідного краю.
Роль «Щедрика» у відродженні
Миколаївська природа завжди дозволяла не купувати корми, але війна спалила пасовища та посадки. Поки земля відроджується, БО «Щедрик» разом з партнерами ZOA та Гуманітарним фондом для України (UHF) фінансово підтримали сімʼю, надавши 1000$, аби подружжя могло придбати корм для худоби та навісне обладнання для мотоблоку.
«Ми вже три рази купували корми самі, бо все погоріло. Але те, що ви нам допомогли — дуже дякуємо, це велика підтримка», — каже Віктор.
ФОТОРЕПОРТАЖ
