Село Широке стикається з численними викликами, а його подальша доля нерозривно пов’язана з реалізацією проєкту «Допомога прифронтовим домогосподарствам».
Цей проєкт є спільною ініціативою Благодійної організації «Щедрик» та Всесвітньої продовольчої програми (ООН). Пані Віра, місцева жителька Баштанського району та учасниця анкетування в рамках проєкту, ділиться своєю історією:
Через повномасштабне вторгнення всі діти, а також жінки з дітьми були змушені виїхати. У тиші спорожнілого села залишилися лише ті, хто не міг або не хотів покинути рідний дім. Кожного дня були обстріли, на нашій вулиці всі будинки були пошкоджені», — пригадує пані Віра.
Її чоловік Сергій разом із сусідами згуртувалися, підтримували одне одного, адже тоді не було на кого чекати. Під час одного з обстрілів Сергія було поранено. На щастя, його вчасно доставили до шпиталю. Попереду були довгі місяці лікування та реабілітації. Разом з онуками подружжя провело 8 місяців у лікарні в Умані.
Після звільнення Снігурівки та зменшення інтенсивності обстрілів вони повернулися додому. Завдяки підтримці різних організацій і програмі «ЄВідновлення» родині вдалося частково відновити зруйновану оселю. Та, як каже пані Віра, повернути довоєнний затишок уже неможливо.
Сьогодні, їхня родина разом з іншими односельчанами щосили намагаються підтримувати лад: косять траву на кожній вулиці, навіть там, де виїхали сусіди, забивають вікна та прибирають уламки. Адже як кажуть місцеві: «Ми віримо, що рано чи пізно люди повертатимуться. А ті, хто залишився, прагнуть відновити сільське господарство за підтримки Щедрика та ВПП.
Історія пані Віри — це нагадування про те, за що ми боремось і чому важливо не залишати людей сам на сам із наслідками війни.
